Вишиванка – більше, ніж просто гарний одяг. Це ще й тисячолітня історія, магія символів і кодів, зв’язок з минулим та потужна енергія предків. До вишиванок ставилися з особливою пошаною, їх вважали оберегом, річчю з особливою енергетикою.
Кожен регіон славиться своїми вишиванками. Особливе місце займає подільська вишиванка – насичена, колоритна, яскрава. Вона складна, але дуже гарна водночас. Її головна особливість – різноманіття кольорів і різні техніки, які передавалися з покоління в покоління. Вироби просто заворожують!
Особливості полотен і ниток
Поділля – історико-географічна область, яка охоплює територію сучасних Вінницької, частини Хмельницької та Тернопільської областей, прилеглі території Київської, Житомирської, Черкаської, Миколаївської, Кіровоградської областей. В цьому регіоні особливо мальовнича природа, і це певною мірою вплинуло і на особливості вишиванок. Чорноземи тут дуже родючі, гарно родили коноплі, з яких виготовляли полотно для пошиття сорочок. Часто використовували і лляне полотно. Але конопляне є трохи тугішим та має своєрідний зелено-сірий відтінок.
Особливу увагу приділяли майстрині ниткам для вишивання. Тому подільська вишита сорочка не втрачала яскравості і насиченого кольору тривалий час. У XIX столітті вишивали вовняними, конопляними і лляними нитками, які виготовляли власноруч. Це був нелегкий процес, який вимагав багато праці і сил: спочатку плели нитки з найкращих волокон льону і конопель. Нитки пряли дуже тоненько, рівненько, адже нитка мала вільно почувати себе у вушку голки, гарно лягати на тканину. Після того нитки білили, фарбували і намащували жиром або воском. Для фарбування використовували натуральні барвники: кору дуба, вільхи, цибулиння, ягоди бузини.
Вовняні, бавовняні, шовкові нитки, бісер, які привозили з інших країн, почали використовувати з середини XIX століття.
Вишиванки на Поділлі на початку одягали і в будні, і свята. Сорочки на щодень були простіші, на них було мало вишиття. А святкові вишиванки гарно прикрашали і оздоблювали.
Кольори вишиванок Поділля
Унікальність подільської вишиванки полягає в використанні насиченого чорного кольору, який додає контрастності та виразності до візерунків. Розбавляли чорний темно-вишневим, червоним кольором у різних пропорціях. Часто використовували жовтий, зелений, поєднання червоного з синім, а також – теплого і холодного відтінків коричневого. Особливо гарно виглядало поєднання коричневого кольору з блакитним.
Один з найпопулярніших кольорів є колір стиглого жита, який чудово поєднувався з чорним. Щоб отримати такий колір ниток, їх пересипали хромітом і запікали у тісті. Завдяки такій обробці нитки мали інтенсивний і стійкий колір. А щоб виріб виглядав ще ефектніше, додавали золоті і срібні нитки.
Сорочки «білим по білому» або «жовтим по білому» використовували для весіль. Але їх вишивали дуже ретельно і відповідально.
Ще одна унікальність подільської вишивки – що візерунок, вишитий навколо грудей, часто переносили на спину сорочки.
Орнаменти подільської вишивки
Вишивка подільського краю дуже багата на різні орнаментальні зразки. Найпоширенішими є такі орнаменти:
– Геометричні фігури:простий ромб, ромб з подовженими сторонами, різні варіанти ромба з гачками. Доповнювали ромбоподібні фігури прямий і косий хрестик, ламані лінії, різні трикутники.
– Рослинні мотиви: «сосонка», «вівсик», «реп’яхи», «семиріг», «перерва», «купчаки», «соняшник», «головка», «горицвіт», «хмелики», «чорнобривці», «рута», «яблучка», «сливки». Дуже поширеним був мотив рож у різних виконаннях.
– Тваринні мотиви: «ластівки», «голуби», «зозульки», «сови», «вуж», «в’юни», «коропова луска», «раки», «п’явки», «жабки». Поширеним був мотив «баранячі роги» — «баранчики», «барани».
– Предмети побуту: «гребінці», «лемеші», «човни», «ланцюги».
– Різноманіття і багатство орнаментів і їх поєднання на полотні свідчать про образність народного мислення, асоціативність, вміння осмислити явища реального світу і довести їх до певного ступеня декоративного узагальнення.
Які техніки можна зустріти у подільських вишиванках?
Для вишивання на Поділлі використовували більше ста технік. Одна з найпоширеніших – поперечна «низь». Це дуже оригінальний шов, особливо популярний у західних областях. Це один з різновидів «занизування». Шов виконують з іншого боку вишивки, по ширині узору, вертикально. Використовують для нього переважно чорні нитки, а проміжк з лицьового боку зшивають зеленим, жовтим і червоним кольорами. Або основним кольором є червоний, а проміжки зашивають чорним, синім, зеленим, жовтим.
Не менш поширеним є «двобічний шов». Грунтується на шві «вперед голку», яка є основною у народній вишивці.
«Поздовжня низь» – техніка, яка поєднує обидві попередні техніки. Вишивають орнамент на зворотному боці виробу швом «вперед голку».
«Переплетені мережки» – популярна техніка у західних областях України. Для виконання вишивки роблять тонкі стовпчики з декількох ниток, в результаті з’являється мережка «подвійний прутик».
Часто використовували техніки вишивання гладдю – «кафасор» і «поверхниця». Для першої використовують нитки одного кольору. Для іншої – поєднують різні шви.
Але найяскравішою і водночас найконтрастнішою технікою є «шабак», яку виконують жовтими, білими і зеленими нитками.
Різновиди вишивки за територіальним поділом
Вишиванки різних частин Поділля відрізняються орнаментами, поєднанням кольорів та способом оздоблення. Але всі вони зберігають частинку душі та тепло серця своїх авторів. Унікальна подільська вишиванка – це поєднання дивовижних кольорів, оригінальних символів і багатої символіки.
– Вишивка на грудях і спині – особливість вишиванок і східних, і західних районів Поділля.
– Темні кольори переважають на сорочках Західного Поділля. Може бути поєднання з з темно-червоним або жовтим. Переважають геометричні орнаменти.
– На Тернопільщині дуже активно використовували чорний колір. Густі малюнки повністю покривали рукави жіночих сорочок.
– Святкові легкі сорочки – особливість Східного Поділля. Вишивка вкривала весь рукав, часто використовувати золоті і срібні нитки.
– Техніки «стебнівка», хрестик, «кучерявий шов» та «поверхниця» активно використовували на Наддністрянщині. Використовували чорну вовну. Завдяки цим технікам малюнок дуже гарно виділявся.
– У Заліщицькому районі дуже часто використовували рослинні орнаменти, зокрема гілки і квіти.
Особливості жіночих і чоловічих подільських вишиванок
Жіночі сорочки мали насичений орнамент, а оздоблення було витонченим і багатим. У жіночих вишиванках особливий акцент робили на візерунки на середній частині рукавів та трохи вище (цей відрізок називали полик). Такий спосіб розміщення не випадковий: предки підкреслювали цим міць і силу, зосереджену в руках. До речі, навіть в офіційних документах у 18 столітті вказано, що полики обов’язково мають бути розшиті
Крім рукавів, ділянку пазухи розшивали вузькими симетричними смугами.
Чоловічі вишиванки були довшими, ззовні нагадували сучасні жіночі туніки. Обов’язково мали вузьку смужку і стоячий комірець. Чоловічі вишиванки часто мали спрощені геометричні візерунки порівняно з жіночими вишиванками. Це були прості геометричні форми: лінії, коси та гострі кути.
Поширеним візерунком був дубовий листочок, інколи жолуді. Це символізувало силу і міць.
Кольорова палітра чоловічих сорочок також відрізнялася від жіночих. Переважав чорний, коричневий, зелений і темно-синій кольори, завдяки яким сорочка мала стриманий вигляд.
Цікаво, що в давні роки на Поділлі вишивка була не лише прикрасою, а й способом заробітку Промишляли товаром і жінки, і чоловіки. На Вінничині чоловіки вишивали з давніх-давен. Унікальні подільські вишиванки можна було побачити не лише на ярмарках у Києві, а й далеко за межами України Англії, Німеччині, Данії і навіть у визнаній столиці моди — Парижі.