Досліджуємо традиційну вишиванку Київщини – Вишитий одяг для усієї родини

Українська вишиванка — це не просто одяг, а потужний культурний символ. Її орнамент демонструє зв’язок із попередніми поколіннями, любов до батьківщини й прийняття традицій рідного краю. В Україні кожен регіон, від Луганська до Закарпаття, від Чернігівщини до Запоріжжя, має власні техніки вишивки. Порівнюючи їх, можна багато дізнатися про культурну спадщину області. Сьогодні ми розкажемо, якою є традиційна вишиванка Київщини — як вона виготовляється, якими візерунками прикрашається та які символи несе в собі.

Які особливості київської вишиванки?

Ключовою відмінністю одягу в центральному регіоні був фасон. Вишиванки Київської області мають вільний крій з широким подолом. Їх нижню частину прикрашали специфічним орнаментом — зубцями. Особливостями сорочок також слід назвати пишні рукави й комірець-стійку. Чоловічі вишиванки мали більш стриманий дизайн. Вони мали низький комірець і широкі прямі рукава, які дуже часто призбиралися в манжет. Біля шиї чоловічі сорочки стягувалися застіжкою — шовковим шнурком або стрічкою, що просилялися крізь дві петлі. Прикрасою служили вишивки на кінцях рукавів, пазусі та комірі. Жіноча київська вишиванка відрізнялась унікальними орнаментами й кольорами — вона вишивалась синіми та червоними бавовняними нитками, тоді як для чоловічих моделей були характерні комбінації чорного та червоного. Що ж до фасону, то ці сорочки мали дуже пишні рукави, зібрані біля плечей. Для них були характерні неглибокі вирізи та підшиті подоли. Старші люди на Київщині носили мінімалістичні вишиванки. Найчастіше вони розшивалися тільки на пазусі сірими чи блакитними нитками. Такий одяг відрізнявся й фасоном — він мав відкладний комірець, складки біля шиї та зібрані в манжети рукава.

З яких матеріалів шили київські вишиванки?

Справжня українська вишиванка виготовлялась з домотканого полотна. У стародавні часи це була лляна тканина з додаванням конопель, яка оброблялась вручну. Вважається, що на пошиття однієї сорочки йшло близько 7 кілометрів ниток! У той час бавовна була дуже дорогою. Нитки з неї привозили зі Сходу через Крим. Їх використовували для прикрашання найдорожчого одягу. Але в середині 19 століття та на початку 20-го технології дещо змінились. Бавовняна тканина стала доступною широкому колу споживачів завдяки масовому фабричному виробництву. Тому багато вишиванок у Київській області стали виготовляти саме з неї. Вона швидко стала популярною завдяки своїй м’якій фактурі, простоті догляду та яскравому білому кольору. Для вишивки використовували різноманітні кольори. Найбільш популярними були червоні та чорні нитки. На рукавах сорочок також можна було побачити блакитні, сірі, сині та зелені відтінки. А найбільш сміливі вишивали свій одяг різнобарвними візерунками, до яких додавали жовті та помаранчеві нитки.

Рослинні мотиви й кольори вишиванок Київської області

Однією з ключових особливостей київської вишивки було використання спрощених орнаментів. У ній домінували геометричні фігури, що віддалено нагадували квітки й рослини. Основними мотивами на сорочках були зірки, ромби й квадрати, з яких складали потрібний візерунок. Але зустрічались і більш деталізовані варіанти, в яких можна було чітко розрізнити:

троянди;
маки;
грона винограду;
хміль;
чорнобривці.

Рідше можна було побачити тваринні мотиви. На сорочках вишивали голубів і лелек, метеликів і павичів. Варто також відзначити, що з початком 20 сторіччя традиції окремих регіонів почали змішуватися через масові переселення. Так у Києві з’явились слобожанські, гуцульські й галицькі вишиванки. Щодо кольорів, до середини–кінця 19 сторіччя найбільш популярною тканиною було сірувато-жовтувате лляне полотно. Його розшивали синіми й червоними нитками. Але перші дуже часто линяли, з часом втрачаючи свій колір. Тому на межі 19–20 сторіччя їх замінили чорними.

Ажурні мережки на жіночих і на ... чоловічих сорочках

Ще однією цікавою особливістю київської вишиванки була її унікальна прикраса. До сорочки часто пришивали делікатне мереживо. Зазвичай його розташовували на грудях, рідше — на пазусі, рукаві чи подолі. Такий елемент майстерно комбінували з традиційною українською вишивкою. Завдяки цьому одяг ставав схожим на абстрактну картину — справжній витвір мистецтва. Сьогодні мереживо вважається виключно жіночою прикрасою. Але в 17–19 сторіччі його використовували й у чоловічому одязі! Зазвичай такі сорочки носили молоді парубки. Їх вдягали до свят чи до інших урочистих нагод.

Особлива техніка майстринь Іванківського району

Північ Київської області належить до Полісся. У цьому регіоні використовувалися особливі техніки виготовлення вишитого одягу. Місцеві майстрині працювали за стародавніми методами — вони занизували та заволікали нитки. Але в кінці 19 сторіччя й сюди прийшла спрощена техніка вишивання хрестиком. Вона стала неймовірно популярною через схеми, які друкувались на обгортках мила фабрики «Брокар і Ко». Північна київська вишивка відрізнялась тим, що спочатку майстрині створювали контур за допомогою чорних ниток. Потім вони заповнювали його червоним кольором. Рідше використовували дрібні елементи інших відтінків — жовтого, зеленого, синього чи помаранчевого. В Іванківській вишивці домінують прості геометричні орнаменти. Зазвичай це ромби, восьмикутні зірки, розетки, квадрати та кола. Набагато рідше зустрічаються примітивні візерунки з тваринними чи рослинними мотивами.

Як носили вишиванки на Київщині?

До початку 1930-х років вишиті сорочки використовувались для будь-якої нагоди:

у повсякденному житті люди носили сірі лляні вишиванки, прикрашені мінімалістичними візерунками на пазусі;
у піст старались не вдягати одягу з яскравими кольорами — перевагу віддавали чорній, сірій та світлій блакитній вишивці;
молодь носила сорочки, вишиті на рукавах і подолі. В одязі старших людей орнаменти займали набагато менше місця.

Українська вишиванка в усі часи була справжньою реліквією та культурним символом. Такий одяг передавали з покоління в покоління. Під час заборони в часи російської та радянської окупації її берегли, вдягаючи тільки на урочисті події.

А якими були тут вишиванки для особливих випадків?

Найбільш яскравими були сорочки, які молоді вдягали на весілля. Їх розшивали майже по всій площі тканини. Тут традиційний геометричний орнамент київської вишиванки міг доповнюватися рослинними й тваринними візерунками — символами родючості та сімейного щастя. Також дуже красиві сорочки вдягали молоді дівчата на видання. Їх доповнювали червоними чобітками, яскравими хустками, а також намистами з корала чи бурштину. Цей одяг виготовляли з тонкої й ніжної бавовняної тканини — на відміну від льону вона мала блискучий білий колір, який виділяв вишивку завдяки контрасту. Яскраві вишиванки вдягали й на великі церковні свята. Зазвичай їх берегли як зіницю ока й не носили у повсякденні. Іноді цей одяг передавали з покоління в покоління незвичним способом — з рукавів батьківської сорочки робили вишиванку для сина, а з материної — для дочки.

Сучасний погляд на традиції київських вишитих сорочок від Svarga

Український бренд етнічного одягу Svarga поєднує давні традиції з сучасними модними тенденціями. У його каталозі ви знайдете традиційні сорочки та інші предмети гардероба з унікальною вишивкою:

сукні;
жакети;
блузки;
піджаки;
пальта;
штани;
костюми.

Кожна вишиванка Svarga має зв’язок із культурною спадщиною нашої країни. Її візерунки підбираються з урахуванням історії та значення певних символів.