Вишиванка – більше, ніж просто гарний одяг. Це ще й тисячолітня історія, магія символів і кодів, зв’язок з минулим та потужна енергія предків. До вишиванок ставилися з особливою пошаною, їх вважали оберегом, річчю з особливою енергетикою. Кожен регіон славиться своїми вишиванками. Особливе місце займає подільська вишиванка - насичена, колоритна, яскрава. Вона складна, але дуже гарна водночас. Її головна особливість - різноманіття кольорів і різні техніки, які передавалися з покоління в покоління. Вироби просто заворожують!
Поділля – історико-географічна область, яка охоплює територію сучасних Вінницької, частини Хмельницької та Тернопільської областей, прилеглі території Київської, Житомирської, Черкаської, Миколаївської, Кіровоградської областей. В цьому регіоні особливо мальовнича природа, і це певною мірою вплинуло і на особливості вишиванок. Чорноземи тут дуже родючі, гарно родили коноплі, з яких виготовляли полотно для пошиття сорочок. Часто використовували і лляне полотно. Але конопляне є трохи тугішим та має своєрідний зелено-сірий відтінок. Особливу увагу приділяли майстрині ниткам для вишивання. Тому подільська вишита сорочка не втрачала яскравості і насиченого кольору тривалий час. У XIX столітті вишивали вовняними, конопляними і лляними нитками, які виготовляли власноруч. Це був нелегкий процес, який вимагав багато праці і сил: спочатку плели нитки з найкращих волокон льону і конопель. Нитки пряли дуже тоненько, рівненько, адже нитка мала вільно почувати себе у вушку голки, гарно лягати на тканину. Після того нитки білили, фарбували і намащували жиром або воском. Для фарбування використовували натуральні барвники: кору дуба, вільхи, цибулиння, ягоди бузини. Вовняні, бавовняні, шовкові нитки, бісер, які привозили з інших країн, почали використовувати з середини XIX століття. Вишиванки на Поділлі на початку одягали і в будні, і свята. Сорочки на щодень були простіші, на них було мало вишиття. А святкові вишиванки гарно прикрашали і оздоблювали.
Унікальність подільської вишиванки полягає в використанні насиченого чорного кольору, який додає контрастності та виразності до візерунків. Розбавляли чорний темно-вишневим, червоним кольором у різних пропорціях. Часто використовували жовтий, зелений, поєднання червоного з синім, а також – теплого і холодного відтінків коричневого. Особливо гарно виглядало поєднання коричневого кольору з блакитним. Один з найпопулярніших кольорів є колір стиглого жита, який чудово поєднувався з чорним. Щоб отримати такий колір ниток, їх пересипали хромітом і запікали у тісті. Завдяки такій обробці нитки мали інтенсивний і стійкий колір. А щоб виріб виглядав ще ефектніше, додавали золоті і срібні нитки. Сорочки «білим по білому» або «жовтим по білому» використовували для весіль. Але їх вишивали дуже ретельно і відповідально. Ще одна унікальність подільської вишивки - що візерунок, вишитий навколо грудей, часто переносили на спину сорочки.
Вишивка подільського краю дуже багата на різні орнаментальні зразки. Найпоширенішими є такі орнаменти: - Геометричні фігури:простий ромб, ромб з подовженими сторонами, різні варіанти ромба з гачками. Доповнювали ромбоподібні фігури прямий і косий хрестик, ламані лінії, різні трикутники. - Рослинні мотиви: «сосонка», «вівсик», «реп'яхи», «семиріг», «перерва», «купчаки», «соняшник», «головка», «горицвіт», «хмелики», «чорнобривці», «рута», «яблучка», «сливки». Дуже поширеним був мотив рож у різних виконаннях. - Тваринні мотиви: «ластівки», «голуби», «зозульки», «сови», «вуж», «в'юни», «коропова луска», «раки», «п'явки», «жабки». Поширеним був мотив «баранячі роги» — «баранчики», «барани». - Предмети побуту: «гребінці», «лемеші», «човни», «ланцюги». - Різноманіття і багатство орнаментів і їх поєднання на полотні свідчать про образність народного мислення, асоціативність, вміння осмислити явища реального світу і довести їх до певного ступеня декоративного узагальнення.
Для вишивання на Поділлі використовували більше ста технік. Одна з найпоширеніших – поперечна «низь». Це дуже оригінальний шов, особливо популярний у західних областях. Це один з різновидів «занизування». Шов виконують з іншого боку вишивки, по ширині узору, вертикально. Використовують для нього переважно чорні нитки, а проміжк з лицьового боку зшивають зеленим, жовтим і червоним кольорами. Або основним кольором є червоний, а проміжки зашивають чорним, синім, зеленим, жовтим. Не менш поширеним є «двобічний шов». Грунтується на шві «вперед голку», яка є основною у народній вишивці. «Поздовжня низь» - техніка, яка поєднує обидві попередні техніки. Вишивають орнамент на зворотному боці виробу швом «вперед голку». «Переплетені мережки» - популярна техніка у західних областях України. Для виконання вишивки роблять тонкі стовпчики з декількох ниток, в результаті з’являється мережка «подвійний прутик». Часто використовували техніки вишивання гладдю - «кафасор» і «поверхниця». Для першої використовують нитки одного кольору. Для іншої – поєднують різні шви. Але найяскравішою і водночас найконтрастнішою технікою є «шабак», яку виконують жовтими, білими і зеленими нитками.
Вишиванки різних частин Поділля відрізняються орнаментами, поєднанням кольорів та способом оздоблення. Але всі вони зберігають частинку душі та тепло серця своїх авторів. Унікальна подільська вишиванка - це поєднання дивовижних кольорів, оригінальних символів і багатої символіки. - Вишивка на грудях і спині – особливість вишиванок і східних, і західних районів Поділля. - Темні кольори переважають на сорочках Західного Поділля. Може бути поєднання з з темно-червоним або жовтим. Переважають геометричні орнаменти. - На Тернопільщині дуже активно використовували чорний колір. Густі малюнки повністю покривали рукави жіночих сорочок. - Святкові легкі сорочки – особливість Східного Поділля. Вишивка вкривала весь рукав, часто використовувати золоті і срібні нитки. - Техніки «стебнівка», хрестик, «кучерявий шов» та «поверхниця» активно використовували на Наддністрянщині. Використовували чорну вовну. Завдяки цим технікам малюнок дуже гарно виділявся. - У Заліщицькому районі дуже часто використовували рослинні орнаменти, зокрема гілки і квіти.
Жіночі сорочки мали насичений орнамент, а оздоблення було витонченим і багатим. У жіночих вишиванках особливий акцент робили на візерунки на середній частині рукавів та трохи вище (цей відрізок називали полик). Такий спосіб розміщення не випадковий: предки підкреслювали цим міць і силу, зосереджену в руках. До речі, навіть в офіційних документах у 18 столітті вказано, що полики обов’язково мають бути розшиті Крім рукавів, ділянку пазухи розшивали вузькими симетричними смугами. Чоловічі вишиванки були довшими, ззовні нагадували сучасні жіночі туніки. Обов’язково мали вузьку смужку і стоячий комірець. Чоловічі вишиванки часто мали спрощені геометричні візерунки порівняно з жіночими вишиванками. Це були прості геометричні форми: лінії, коси та гострі кути. Поширеним візерунком був дубовий листочок, інколи жолуді. Це символізувало силу і міць. Кольорова палітра чоловічих сорочок також відрізнялася від жіночих. Переважав чорний, коричневий, зелений і темно-синій кольори, завдяки яким сорочка мала стриманий вигляд.
Цікаво, що в давні роки на Поділлі вишивка була не лише прикрасою, а й способом заробітку Промишляли товаром і жінки, і чоловіки. На Вінничині чоловіки вишивали з давніх-давен. Унікальні подільські вишиванки можна було побачити не лише на ярмарках у Києві, а й далеко за межами України Англії, Німеччині, Данії і навіть у визнаній столиці моди — Парижі.
